* * *
Не самозванець я - вигнанець.
Знавець містерії кіно.
Колись німий домініканець
Мене вживив у кімоно.
Він пережив своє століття
Серед трипільських мовчунів.
І, розчиняючись у світі,
Сточив у сутінки свій гнів.
Мені ж лишив таку розвагу -
До скону рватися з тенет.
Неначе я останній авгур
З інавгурації планет.
Неначе я безмовний привид
Із велемовності віків.
І в мене є один лиш привід
Крутити маревності шків
Й не сподіватися ніколи
На щастя сповнений кінець.
...Бо, той, хто посланий по колу, -
Вже не вигнанець, а гінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143746
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.09.2009
автор: aleksgun