ВІДЛУНКИ
1.
Поворухне піски
Лінивий вітер
І знов
за кучугурами
засне.
2.
Настане осінь,
але сни твої
завжди
для мене
березнями будуть.
3.
Мовчали скелі.
Тільки вітровінь
щось прагнула
сказати
між ущелин.
4.
Тебе кохати
вчусь усе життя.
Та й досі ще
абетки
не засвоїв.
5.
Весна в календарі.
А сніг
ще не закінчив
своїх розмов
між небом і землею.
6.
Знов заспішив
годинник мій
знічев’я.
Напевне, я запізнююсь
кудись.
7.
Онук мій спить
так солодко і міцно,
що я йому
позаздрити
прийшов.
8.
Прокинувшись,
дивлюсь на небо.
Вже третій день
оплакує
когось.
9.
Як часто
весняні світанки
нагадують,
що ми колись
були птахами.
10.
Раптом згадав,
що треба
стрічати весну.
Вибіг надвір -
а вже осінь.
11.
Ти гукнула мене
із безодні...
А я подумав,
що то
лиш відлуння.
12.
Ми з тобою так схожі,
мов дві краплі
мовчання,
у яких потонули
всіх слів кораблі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143553
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.08.2009
автор: aleksgun