* * *
Мармурові сходи
завжди
починаються в небесах,
а кінчаються в морі,
у холодному чорному морі,
де вода
ще не має життя,
а все дно
затуманене
мулом.
* * *
Вечірнього часу
не вистачить і на відлуння.
Сутінки
мають здатність
приглушувати слова
і розмивати велич тиші.
Тож, може,
краще помовчати,
закутавшись
у простір неба?
* * *
Весь вік веду
свій діалог:
сперечаюся
сам із собою.
Вже не знаю,
скільки у мене
внутрішніх голосів.
Душа
наповнює простір,
а час
вислизає у світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142337
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.08.2009
автор: aleksgun