ВАРЕНИКИ
Він лізе у мою тарілку
просто руками,
їсть мої вареники,
а потім витирає пальці
об мій костюм
і тихо каже: “Мовчи, бо вб’ю!”
— Не звертайте уваги,—
говорить його дівчина,—
він контужений… у Кандагарі.
І я мовчу,
хоч хочеться у пику дати.
І не звертаю уваги.
Бо, й справді, ще приріже…
Подумаєш, костюм!
Я взагалі
уже давно
хотів новий купити.
Просто грошей не вистачало.
Усе йшло на вареники…
Але тепер — куплю.
Якщо хоч цілий місяць
буду без вареників.
Зате в порожню тарілку
ніхто не залізе.
Навіть контужений.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142246
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.08.2009
автор: aleksgun