* * *
Ми — в криниці життя.
Аж на самому споді.
тільки Місяць вгорі —
наче отвір,
крізь який
можна вийти
у світ.
* * *
Ми йдемо по дорозі,
На якій заборонено
вуличний рух.
Тут стоять
лише знаки біди.
Тут живуть
тільки згорблені тіні.
Тут пантрують на нас
одноокі жалі.
* * *
Можливо, і ми
станемо дорожчими
своїм істинам.
Можливо, й оце
непідробне чекання
колись-то завершиться смислом.
Можливо, пробачать нам все,
крім невласних доріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142245
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.08.2009
автор: aleksgun