Я себе знову й знову питаю:
«Може, більше немає любові?»
Та кого мої очі шукають
В юрбі кольоровій?
Чиї знову я згадую руки,
Що в долонях моїх тремтіли?
На порозі стояла розлука,
А вуста від цілунків німіли…
П – в:
Де ти, любов моя,
І щасливі дні?
Де були лиш ти і я,
Тільки ми одні.
Де ти, любов моя?
Вірити не хочу,
Що без тебе буду я
Дні і ночі.
І не маю, не маю покою,
Аж до ранку мені не заснути.
До любові – подати рукою,
Та все ж, - не вернути.
Тихо-тихо шепочуть тополі:
«Ти, напевне, того не знаєш,
Що любов, наче птаху з неволі,
Випустиш – не впіймаєш!»
П – в.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141854
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 17.08.2009
автор: Андрій Бабич