* * *
Все менше ми залежим від надій.
Все більше покладаємось на здогад.
То погляди ховаєм від видінь,
То серцем сподіваємось на Бога.
Навіщо нам розлуки на Землі,
Навіяні туманами зачасся?
І хто із нас від потягів не млів,
І хто не відрікався від причастя?
Не маючи запасу співчуття,
Не відаєм, як Сонце приземлити.
А хтось у всіх Галактиках чита
За нас небесні мантри і молитви.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140887
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.08.2009
автор: aleksgun