* * *
Я був один, коли заплакав час
І задзвеніло небо над птахами.
І у моїх натомлених очах
Схитнулась далеч, стиснути віками.
Це все, що нам покликано нести
Крізь велич неприборканого тлуму,
Крізь безмір і ячання суєти
І обрієм наповнену задуму.
У вічному шукати опертя,
І бачити у плинному нестерпність.
І в мить, коли заповниться життя,
Збагнуть, де починається безсмертність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140482
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.08.2009
автор: aleksgun