Ти бачив, вітер ґвалтував тополю?
Як упивався нею досхочу…
Вона здригалась з розпачу і болю,
Ридала гірко краплями дощу.
Від бурі гнулася дівочим станом,
Сплітала руки-віти од жалю…
Здавалося, що чую невблаганне:
«Що робиш, вітре? Я ж тебе люблю!»
А дощ й собі періщив без упину,
Як міг шалено вітру догоджав.
Геть промочив тополі сорочину,
Зелене листя з люттю обривав…
Розхристана! Обтріпані геть віти
Оголеними нервами були…
Та ні, то просто дощ, і просто – вітер,
Й дерева, що під вікнами росли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140346
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2009
автор: Тамара Шкіндер