Заборони впали яблуком стиглим...

Заборони  впали
яблуком  стиглим,  важким  -
із  скарбниці  розбитої
аромат  миґдальний  здіймається.
Навколо  скарбнички  -
шкарлупиння  розлущене,
а  вуста  гіркотою
уже  поціловані...
У  сандаловім  сутінку
смуток  жахається
гілля  дерев,  проростаючих  крізь
мури  кам'яні.
По  колонадах  звиваються.
Вірші  Петрарки  в  її
кучері  тиціанові
як  самоцвіти  вплітаються.
І  луною  маґії  -
дивом  искристим,
мудреців  еліксиром
лежить,  наче  спить,  зваблена...
В  залі  тихій  з  аркадами
в  сяйві  витають  злотавому
тони  лютні  журливої  -
міфом  окриленим
відлітають  в  краї,
де  за  рікою
згасають  уже  голоси,
а  в  пишних  садах
на  другій  стороні
сонце  назавжди  прощається
з  віком  ренесансної  краси...  

------------------
(квітень  2004)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140297
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.08.2009
автор: Vikta