Так мало потрібно...

Так  мало  потрібно  в  житті  -
тихнуть  напружені  нерви:
розлуки  їси,  як  вершки,
мов  лікер,  доливаєш  перерви  -
й  міряєш  втомлену  мить
відліком  дзиґаря-серця...  
У  безмір  дощів  сірих  нив
вплітається  нитка  серпанку,  
димом  ковзне  поміж  вій  -
вип´єш  до  дна  всі  світанки...  
Чекання...  Це  дар,  а  чи  гріх
впаде  яблуком  стиглим  на  землю  
і  сколихне  врізнобіч
дзвони-листячка  яблунь-костелів?
Ще  лиш  мить,  ще  однісінька  мить  -
i  на  крилах  лелечих  увись
храмом,  зітканим  з  молитв,  
вознесеться  самотність  до  неба...

*****
10.07.2007

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139838
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.08.2009
автор: Vikta