* * *
Мені сумно – та я не чекаю
Тінь твою біля променя світла.
Досихає забута палітра
на зупинці старого трамваю.
І не знаю, чи все це наснилось,
чи намріялось, чи наверзлося,
але тонко, на нерві волосся
моє серце кудись покотилось.
І не назвиськ засушеним листям,
гіпермаркетів пресом рекламним,
а тим першим, ще недоторканним
спіднім поглядом в душу пролийся,
на шляху в нікуди зупинися
І згадай: божим перстом відмічені,
хоч у церкві ніколи не вінчані,
але зведені долі фарватером.
І нікуди уже не звернути,
не змінити усе й не збагнути.
І якщо ти навчишся любити –
тінню імені в двері постукай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139190
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.07.2009
автор: Strannic