” Ты сеешь б о л ь - потому что только ее и чувствуешь…”
так сказала людина втративши частинку себе … для особи яка не спить ночами через фізичний біль! Для особи, яка окрім цього болю нічого не має, і в одночас має все - роботу, кар”єру, перспективу, повагу… а в душі її переповнює лише - розчарування, зневіра, злість, розпач… і одна відмовка - виправдання - біль! біль! біль!
Фізичний, душевний - вони переплітаються тісно і непомітно… вони один без одного не живуть! Наскільки ж дану тезу можна вважати істиною?
Що важче: страждати чи спостерігати страждання ???
втратити своє життя чи продовжити жити за рахунок іншого ? усвідомлюючи наскільки велику відповідальність на тебе покладено? що ти - нуль в цілому світі, а стільки всього требе зробити? а стільки всього планувалося? а які перспективи вимальовувалися? - а в результаті:
” Почти умерла - ничего не меняет! С м е р т ь - меняет ВСЕ !”
і в кінці тунелю світло, в сяйві якого, вимальовується вся історія твого життя:
” - Що , що зробив ти з своїм життям? - лунає здалеку…
Облиште, цій темі стільки ж років, скільки людству: все чогось чекаєш, мрієш і борсаєшся, сподіваючись на щось попереду, а тоді, одного дня виявляється, що то й було ж и т т я !! ”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137310
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.07.2009
автор: zx2785