Вогник ковтає дрова.
Ковтає знову і знову.
І Вогник знає напевно,
Як поруч із ним приємно,
Як може бути цікаво,
Якщо він стане ласкавим,
Якщо його годувати.
Він стане розповідати
Нові й нові оповідки,
Що, навіть, не знати, звідки.
Я ж, кілька й собі cховаю:
Хай Вогник в мені запалає.
Нестиму його у грудях.
Може тепліше буде…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=13647
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2006
автор: женя стінкі