Такі однакові з тобою,
І навіть спільні в нас думки.
В душі звучать вони луною,
Слова образи - навпаки.
Їх чую знову й знову стиха –
Важкі прохання забуття.
Я так боюся цього лиха,
Таке страшне це каяття!
Я вибачу, а ти ж забудеш,
І каяття твоє мине.
Можливо, щастя десь здобудеш,
Забувши горе і мене.
Можливо, цим тебе вбиваю,
Що думка в мене є така.
Але ти знай, я все прощаю,
І не зважай, що я сумна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134200
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.06.2009
автор: natali07