............................
Небо черево обважніле
опустило в холодне місто.
Від натуги аж посіріле,
небо дихає із присвистом.
Зимний піт струменить і долі
з подушок розмокрілих крапле.
Небо гострим кинжалом болю
продірявило простирадла.
Небо навіть уже не хниче.
Лише шмаркає у віконця.
Нетерпінням пашить обличчя.
Розродитися має. Сонцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133942
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.06.2009
автор: Tara Maa