Я ховала в тобі зачаровані давні листи,
У трамвайне вінко продивляючи фільми минулі.
Ти? (Кондуктор питає: "Квиток?") Як завжди, не ти,
Тільки тінь, тільки крапає з неба - свинцеві кулі...
Ти дивилась на світ через гіркість і хміль турбот.
У бокалі за край, мов життя - неприбокана піна.
Рахувала в собі випадкових людей-істот,
І впускала у груди свавілля як дим нікотину.
Твої риси на згадку художник байдуже розмив,
Смакувала ковтками прозоре і свіже пиво,
І усе суб'єктивне сприймала крізь свій об'єктив,
Коли місто вбиралось в туман і ставало сиве.
Коли вулиці і провулки вели в одну,
А кохання здавалось тоді по-дитячому щирим.
Літній день на твоїх колінах раптом заснув,
Закриваючи очі і світло чужим квартирам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133828
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.06.2009
автор: Волошина Катерина