Пригорни... Притулися до мене обличчям...
І відчуй сіль на запах, коли в'ється змією сльоза...
Бо душа моя тихо шепоче про відчай...
А ти просто пішов і не втішив, і слова мені не сказав...
І тепер намагаюся вимкнути мозок, свідомість...
Адже серце болить... І так страшно дивитись у себе,
Коли часом заплутана відчаєм совість
Закриває й затьмарює сонцем освітлене небо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132632
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2009
автор: К@труся