Критику

А  ти  мене  завжди  читав...  
Мої  поезії,  молитви,  
Щоразу  радив,  виправляв  
Словами  гострими,  мов  бритва...  

Я  захищалась,  як  могла,  
Ховалась  в  сутінках  і  тиші,  
Тому  й  далекою  була  
Для  тебе  у  прозорих  віршах...  

А  ти  дивився,  мов  згори,  
Там,  за  екраном,  сам  незримий...  
Гори  ти,  серце,  не  гори  -  
Але  жахлива  з  тебе  рима!  

Ну  що  ж,  мій  критику,  пробач  
Вогонь  душі  і  серця  плач...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131622
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.05.2009
автор: К@труся