Я не прошу пробачити мене...
Занадто складно це зробити
Але життя моє ось-ось мине...
Назгадку я нічого не лишила
Шукала щастя, що згубилось
Від себе намагалась утекти
Та сон один і той же снився...
Що таки я добилася мети...
За посмішкою біль ховала
Сльозам заборонила литись
Сама себе тихенько убивала
Продовжуючи нащось жити...
Лиш мрії у душі моїй живуть
Й по вечорам приходить туга
Мене давно вже дома ждуть
Ну все, бувайте, йду до друга...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128110
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2009
автор: Велеслава