На скільки ж ти чуєш,шо можеш вмирати
кожного разу,відкривши очі.
Сумом єдиним можливо віддати
Всі почуття,що спинили ночі.
Наступного дня буде вже краще.
Доля й ненависть ніби єдино.
Фото кричить шо ти був найкращим.
Бути собою я ще не вмію.
Випив весь запах,весь подих та душу.
Тільки сумління розсудить час.
бути "ефектом бажання" я мушу
Збива з пантелику життя,і всіх нас.
Негаразди з тобою,так схожі на тебе.
Довгі гудки в телефоні...
Зустрічі,посмішки знову - не треба!
Та ну вас...Це знаки умовні.
Ніби сумую,ніби радію.
Вже годину потому ніжно спати пора.
Натовп...Життя судити не смію
Для всіх - як завжди,хоч душа помира...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127757
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.04.2009
автор: AbesiA