Знову чути шепіт губ.
Крились довго за масками днів.
І повітря наповнене димом.
Бракує тільки твоїх слів
Залишу світ на тебе
Ти справишся,бо сильним став.
Змінився? Відпусти...
Наш час ше не настав.
І я піду,покину світ,
де ми с тобой мов очі.
Хоч близько та не разом.
Згадую ті зимні ночі...
Побачити тебе так важко
в цьому світі,де так мало
тепла та розуміння,тяжко
дивитись як тебе не стало
Вже два роки як не разом
Не згадую,але болить...
Провина буде лиш за мною
Міняти щось?та хай летить!
І ти не той,і я не я.
Дивитись боляче на тебе
Вкрав попільничку?Знов за ста́ре?
Це ти зробив заради себе.
Повторювань не хочеш мати,
Щож живи,хоч я раділа,
Коли знайшов мій настрій десь.
Моя душа мов оніміла.
Ти ж пам'ятаєш! Це був Ти!
Стіною кордони стояли.
Та вже нема! Ось я,бери
Та я німа...Мене не стало...
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127756
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.04.2009
автор: AbesiA