Загублені дороги і шляхи
Нікого не ведуть ніколи
Вже зірвані давно дахи
І вже обсміяні усі проколи
Закриті очі , стиснуті долоні
В оскомі щелепу звело
Від болю посивіли скроні
Від всього того чого не було.
Обрізане давно волосся
І пальці всі в болючих шрамах
Не правда! Ще не все звелося!
Піду поставлю свічечок у храмах.
Душевним мороком покрило розум
Сердечні справи не цікавлять вже давно
Для чого все це? Вся ця дивна проза?
Для чого цей надрив? Тупе рожно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127217
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.04.2009
автор: Контрабас