Чужина не родина

Засвітились  зорі
Десь    на  небесах
Вирушив  у  світ  в  перше
В  невідомий  шлях.

Сам  не  знає,  як  там  буде
По  світу  блукати.
А  удома    засумує
Одинока  мати.

Постелить  платочок,
Що  мати  подарила:
Насниться  садочок
І  рідна  хатина.  

Чужина  не  родина,
і  не  той  вітер  віє
По  родині  серце  болить
І  душа  аж  мліє.

Летить  ворон  з  батьківщини
Над  головою  крячи.
Бродить,  ходи  по  чужині  -
Серце  рветься,  чомусь    плаче!

Світить  сонце,  та  не  гріє,
Чужина  не  мати.
Повертайся,  ти  юначе,
До  рідної  хати!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127048
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.04.2009
автор: Їжак.