Тоді ,коли моря великі зіллються в теплі океани. Солоні теплі океани, які все падають з твоїх очей.
Тоді, коли полина соки все ллються теплими холодними рядками. Лягають гіркими рядками на вуста твої.
Тоді ,коли пурпурні й чорні стяги неба. Вриваються жагучими стрічками в темно тінь зіниць твоїх.
Тоді ,коли з зимової холодної землиці росте трава. Росте трава і стелиться зеленими лугами тобі під стопи.
Тоді ,коли вуалі неба літають в широті небес. Вуалі неба вплітаються тобі в волосся.
Тоді, коли десь там у стратосфері шугає синій - синій вітер. Шугає вітер ти тримай його в долоні.
Тод, коли червоні повені повітря лягають тихо по прямій землі. Лягають тихо по прямій землі лиш твого серця.
Тоді, коли снігами білими вкриває холод сині хмари неба. Снігами білими твоєї шкіри.
Тоді, коли хвости комет лякають зорі в верховітті неба. Лякають зорі в верховітті неба почуттів твоїх.
Тоді ,коли хвости води тікають по негодах вітру. Тікають по негодах вітру слів твоїх.
Тоді ,коли в пустелях білих ,зимою в холод і мороз, в річках ,яких там не буває ,гарячі лотоси цвітуть. Тоді коли гарячі лотоси цвітуть в твоїй душі.
Тоді, як аромати неба розкажуть загадки небес. Розкажуть загадки небес твоїх.
Тоді, коли натхнення вітру шепоче що там ще щемить. Захочеш крикнути з всієї мочі «прекрасний час цей, зупинись на мить!!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127018
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.04.2009
автор: Контрабас