Ховати очі в окуляри
бруднити мікрофлору.Знову
ці кеди кепки і футляри.
Ти пофарбуй усе в червоне
і як завжди-всі сам за себе,
ти не ведись,цеж я умовно.
Страждати тим ефектом хворим,
танцюють ніби на підборах,
кави філіжанку пити.
День як кіно,і знов в метро,
не заплатити та тремтіти.
Чекать погоди з моря,
з горя випити останню пляжку
настрою,що вабить й блище.Тяжко
буде потім важко,
але ж ці пари зовсім близько.
Роблять з тебе особистість,
гарні думки видають.
Всі час двадцять.Шо ж роблю?
Знову дім і мама з татом
посміхаються мені.
Ті ж небачать і незнають
шо їй сниться у вісні.
Ніби класно,ніби нудно.
Знову Кешу нехватає.
Ця рутина.Шо ж поробиш.
Всіх життя отак кидає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126967
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.04.2009
автор: AbesiA