Ти руки простягаєш до небес,
В молитві склавши їх
долоня до долоні
Мов іній сивина
вже посріблила скроні....
Ти просиш у Всевишнього чудес.
Ти щастя в Нього просиш для дітей.
Заплющених очей
виблискують повіки.
І мов полинь гіркий
біжать маленькі ріки -
Стікають по обличчю до грудей.
Ти ними годувала їх колись,
З надією в думках,
що все тобі воздасться.
Сьогодні й повсякчас
вимолюєш ти щастя,
Та не для себе, - все для них. Молись...
В безмежжі материнських почуттів;
У шепоті твоїм
в цю мить - велика сила.
В молитві за дітей
чого б ти не просила,
Здійсниться неодмінно в їх житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125206
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2009
автор: Бойчук Роман