Тобі боляче, сестро… Я відчуваю це навіть через екран монітора, за кілометри від тебе… Стільки всього хочу сказати, написати, а не можу… Невже все те було сном? Янгол і демон, Аверон, і всі твої намагання щоб я згадала, а потім різке «Забудь, я лише людина»… Знаєш, як боляче? Все ж таки третя зустріч відбулася… Стільки всього хотіла сказати… А ще хотіла притулитися до тебе, як маленька дівчинка, як раніше… Пам’ятаєш? Притулитися і плакати… Ти так потрібна мені… Будь ласка, стань такою, як раніше… Я люблю тебе, демоне… Я для тебе піду на все…Якби я була поруч… Ти кажеш, щоб я не звикала до тебе, але ж там, всередині тягнеться невидима але міцна нитка… Яку ні що не розірве… І ти про це знаєш… Як бачиш, я навчилась жити сама, навіть почала змінюватися… Але все одно ти мені потрібна… Я поруч, завжди поруч… Ти завжди можеш на мене покластися…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122046
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.03.2009
автор: Велеслава