Дощить намокле небо,
Й мо́ї думки про тебе
Краде їз серця дощ...
Шумлять задумливо краплини,
Змиваючи з обличчя днини
Мої цілунки і слова;
А я небесна, неземна,
Зринаю ввись, в небес буття,
Лишаю крила і життя
Тут на землі, отим краплинам
Сірості, і смутку, й самоти...
І знов:
Дощить намокле небо,
І спогадом про тебе
Шумить забутий дощ.
Це я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121246
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.03.2009
автор: Оксана П.