Усе сплива, усе минає.
Ніхто не знає краю, ні кінця.
Життя вирує і втихає.
Когось чекає, може, й забуття.
Я лину в вічність й завмираю
У думці трепетом незнаних слів:
Себе знайти я намагаюсь
У вирі й клекоті буденних днів.
Життя неспізнане і дивне.
У кожного в житті своя мета.
Та Вічність знає і цінує
Лиш ті скарби, що здобула душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119999
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.03.2009
автор: Оксана П.