Мені немає сенсу ні про що жаліти:
Роки минають, їм немає вороття,
Обожнюю тебе за ті солодкі миті,
Коли даєш мені шматок життя!
Про все на світі я з тобою забуваю,
Мені, повір, не до сумних думок тоді:
Шалена пристрасть вогнищем палає,
Коли я знемагаю від жаги.
Бурхливі пестощі, в ім'я вогню святого,
Торкання вмілих рук і ніжних губ, як мед,
І рухи тіла сильного, міцного,
Гойдають i моє назад – вперед…
Я не жалкую! І нехай я буду грішна,
Троянди біли розкривають пелюстки,
Вони моя молитва, дяка, згадка втішна,
І радість божевілля уві сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118568
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.02.2009
автор: Катя Андриенко