І знов у снах, і знов
Твій силуєт..Твій подих , кроки..
Очей осяяння блакить.
Навіщо ти прийшов,
Диктуючи ці строки.
Сполохуючи дні мої
В єдину мить........?
Дніпро осінньо засріблиться,
Та спів птахів
Прощально затремтить.
Весна у нас, мій любий...
Так навіщо мені сниться
Так вереснево-зоряно?
Сам -Впевнено казав.
Що-Отболить.......................
Милуюся я квітнем...
Усміхнулись бджоли,
Ось джміль ще сонний у вікні.
А ти, ти знов, як місяц повний
Не одвикаєш все дивитись..
Але ж так спішив іти!
Назавжди щезнуть,
Викреслиши осінь,
Ту несподівану і помилкову,
Та-Живу!
Облиш, не думай,
Я спокійна.........................
Я милуюсь Небом,Сонцем!.
Та не сіяє Сонце,
А все падає
Все падає
в траву...
квiтень 2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118176
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.02.2009
автор: Солєтта