Між лугів зелених – стрічка чарівна,
Срібною блакиттю майорить Десна.
Похилились верби майже до води,
Говорила мила: – В сад мій не ходи.
– Я не йду в садочок – ніженьки ведуть,
А вуста солодкі спати не дають.
Вечоріє в лузі, в берег б’є Десна,
Йде назустріч мила, поруч вже вона.
Нічка нас сховає від очей чужих,
Місяць повартує в хвилях золотих.
А туман розстеле білі рушники
На шовкові трави, житні колоски.
17 лютого 09р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117540
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2009
автор: Ерох2