Я створюю Тебе із цього жовтня,
З малюнків листя, що кружляє
І тремтить................................
Цих сподівань, уявлень було сотні,
Та кожний раз, коли творю,
Я відчуваю першу мить....
Все знов , як вперше, знов,
Як народилась....................
Я бачу небо лебедине і нове,
І я радію і сумую,
І приймаю його милість,
Щоб загубити невловиме..
Та всміхається лиш небо голубе:)
Я створюю Тебе з мелодій скрипки,
Із формул, правил, квітів, що не проросли...
Свою тримаю аріадни нитку....
Ніщо не зупиняє і не може наказати:
Досить..Відпусти!............................
Я знаю, що розтанеш десь в у хмарах,
Чи Ти так недосяжен чи ж недосконала я...
І буде світлий і прощальний в сердці спалах..
І в інших, не моїх світах цілюще забуття...
Я створюю Тебе, я викликаю...
Я виколисую, вимолюю Тебе...
І небо зірки щедро надсилає...
І сипле жовтень листя золоте..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116935
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.02.2009
автор: Солєтта