Моя ти помилка фатальна.
Тебе зустріла у житті...
Мабуть, я дуже ненормальна:
Спокійно жить не дам тобі.
Чомусь до тебе в сні літаю,
тебе ласкаю і люблю...
Про все на світі забуваю
і свою душу там гублю.
В житті у мене всього вдосталь:
любові, ласки і тепла...
Чого тобі ще не хватає?
скажи мені , моя душа.
Я,може, Бога прогнівила?!!
й таку він кару з неба зніс,
щоб не його - тебе любила,
страждання й муки, що приніс.
Корю себе. І знову , й знову
у грішний край лечу у сні...
Я знаю : зустріч випадкова,
а скільки радості в мені.
Напившись дивноі отрути-
літаю в хмарах довгий час
Не можу до сих пір збагнути,
що повертать на землю час...
Такої дивної отрути
в житті ніколи не пила,
щоб я могла про все забути
й тобой одним лише жила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116520
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2009
автор: Н-А-Д-І-Я