За обрій розстелилася блакить
Безмежною, одвічною красою,
Вітрило біле чайкою летить
Над тишею та величчю морською.
У позолоті сонячного дня
Лазурний погляд вабить, спокушає,
А хвиля, мов Венера чарівна,
На берег срібні краплі розсипає.
У тихий день, в негоду, в час нічний
Чи в грізний шторм любуюсь я тобою,
Усмішкою твоєю чарівною,
Чи гнівом, що здіймає буревій.
Ти вродою затьмариш все земне –
Моя любов до тебе не мине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116473
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2009
автор: Ерох2