Якось зозуля соловейку сказала:
- Що ти малий у співу знаєш?
Люди лягають спати -
ти під калиною співаєш!
Я з дерева на дерево літаю
Своїм ку –ку-ку роки сповіщаю.
Ні хатини, ні дитини;
Я турбот не знаю
Із піснею ку –ку-ку
Усіх звеселяю.
Слухав зозулю соловейко
І довго мовчав,
Подумавши і сказав тихо:
- Закукаєш три слова
То велике лихо.
В мене є хатина,
Дітей виростаю.
Вечорами і ранками
Людей звеселяю.
Хто твоїм ку-ку
Буде радіти?
Ти скаже зозуленько ,
А де ж твої діти?
Та що дітей покидає;
Вона же не мати,
І ніколи не зуміє
Гарно заспівати!
Свисти пісні соловейку
У кущах і в гаю
А я своє ку – ку – ку
Усім заспіваю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115639
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.02.2009
автор: Їжак.