Гламур у випарах вина -
Вокзал. Кіоск. Дешеве чтиво:
Його переглядають хтиво
Непевні типи з бодуна.
Купуй - і мозок не труди -
Сучасну "класику" дебілів.
Он, пістолет у тебе цілить, -
До пекла ключ. Тобі туди?
Ось - зло, помножене стократ.
Хіба, заради генотипу,
Прийти туди зі смолоскипом
Та й кинуть. Хай собі горять!
За строк короткий, та лихий, -
Так безнадійно отупіти!..
Які слова? Який епітет
Ти заслужив, народе мій?
І я, як часточка твоя,
Як непомітна порошина,
Своїм вимірюю аршином,
Собі - найперший судія.
Гнилими тельбухами тхне
Нова поезія і проза...
І зупинить ніхто не в змозі
Оце невігластво сумне.
Хто там на головних ролях?
Неандертальці! Графомани!
Розпуста мізки дерибанить,
Торує виродженню шлях.
Мовчу й до витоків тягнусь.
Нехай я - дурень несучасний.
Сміюсь і плачу одночасно,
Та знову, плачучи, сміюсь.
1 лютого 2009 року.
Вірш опубліковано:
- Антологія української інтернет-поезії «За межею означень…», Івано-Франківськ, Місто НВ, 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114673
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.02.2009
автор: Ігор Рубцов