Ми з тобою,
як дві паралельні лінії,
що перетинаються в нескінченності,
Як дві краплини червневої зливи,
що ллє з безодні неба.
Ми поруч,але між нами
зів"яла квітка дивного,
надлюдського кохання.
Ми поруч,але нам бракує
якоїсь лінії непевного часу.
Минуле й майбутнє
вишивають весільний рушник.
Шалений вітер підхоплює біле полотно
наших сподівань,
І летить назустріч вічності
величезний лелека
з червоно-чорними візерунками на крилах.
Туди, де перетинаються
всі паралельні лінії...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114584
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2009
автор: Тамила Синеева