...

Безмежний  простір  розтинає  тіло
рука  тремтить;  до  смерті  -  крок,
А  подих  страху  робить  своє  діло
Перед  очима  все  вже  зрозуміло
Для  неї  це  важкий  урок.
Крик  розпачу  лунає  аж  до  неба
Останній  часу  вдих  й  велике  забуття
І  в  цей  момент  нічого  їй  не  треба
Лиш  в  ньому  була  та  потреба
До  нього  лиш  глибоке  почуття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112287
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.01.2009
автор: Nastya123