Стомились якось ми вночі
І майже вже заснули,
Та захотілось калачів
Моїй коханій Юлі.
Я сік березовий приніс,
Тарілку з калачами
І ось розмова вже біжить
Струмком дзвінким між нами.
Кажу їй : Мила, подивись –
В Європі криза ходить,
А мила каже : Відчепись,
Нам криза не зашкодить!
Та як то так, кажу, – весь світ
Наляканий бідою!
– Нехай той світ хоч весь тремтить,
Я ж, миленький, з тобою.
Людей звільняють, я кажу,
Харчів не вистачає,
– А в нас вродило все своє,
Іди сюди, – благає.
Росія ціну нам на газ
Підвищить для порядку,
– Я рапсом, милий, засаджу
На полі цілу грядку!
– Держава крутить нас весь час,
Як я тебе у ліжку,
– Я показати можу їй
Гарненьку, білу ніжку.
Та вже до мене йди скоріш,
Замерзла я без тебе,
Свою кохану берегти
Від кризи, любий, треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111610
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.01.2009
автор: Ерох2