Зима для двох

Розверзлося  небо  -  зима  не  шкодує  сили.
Нуртує  тигрицею  ху́га  -    шаліє  в    хащах,
Нехай  собі  віє,  нехай  зітхає  і  квилить.
Для  нас    і  віхола  втіха,  й  зима  -  найкраща.
Розкутаю  серце  й    зігрію  твої  долоні,
А  потім  розтану    повільно  -  у  ритмі  блюзу,
І  нас  понесе  кавалькада  зірча́стих    ко́ней,
Пелюсткодощами  троянд  заголублять  музи.
Розквітне    медами    п’янлива  наша  оаза,
Арома  –свіча  розтопить  небо  з    торосів.
А  віхола  стукає  в  шибку  –  то  просто  заздрість,
У  неї    хоч  комір  із  ху́тра,  а  ноги  ж  босі…
Їй  хочеться  за́тишку  в  світі,  я  знаю  точно,
Про  ніжність  і  затишок  мріється  кожній  жінці,
Нехай  стугонить  до  ранку,  нехай  туркоче,
А  ми  їй  наллємо  кохання  свого  по  вінця…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109639
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.12.2008
автор: наталятерещенко