Білий сніг ніжно стелить зима
Замітає сліди і стирає вчорашні печалі.
Там, де була образа – кохання нема.
Хай мете хуртовина й надалі.
Білий сніг вкриє землю чарівно, як сон.
І зігріє так ніжно, як сніг тільки вміє.
Там, де біль, там любові нема.
Згас вогонь, та кохання ще тліє.
Ця зима, як і я, і холодна й німа.
Як і я, вона вміє ховати печалі.
Заховаю любов на самісіньке дно у душі.
Хай ідуть снігопади й надалі.
Хай паде, хай паде білий сніг у розтерзану душу.
Білим кольором вкриє всі рани й жалі.
Я зима, я на літо чекати не мушу.
І зникаю з життя, як сніг на весні.
Прощавай, Ти мене більш не клич,
Ні весняною ніччю, ні осіннім золотим листопадом.
Я пішла назавжди, забувай і мій голос, і плач.
Я тепер повернусь лиш сумним снігопадом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109558
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.12.2008
автор: Mariana