Байкери суворого
Часу тамагочі
Вибрались волоком
До бабусі в гості.
Зупинилися за містом:
Нема отамана!
Десь подівся славний Вінстон,
Кара автобану!
Підняли забрала темні,
Покрутили носом:
Аж Вінстон жене… В кишені –
Букет з верболозу.
– Нумо хлопці!… Отакої!
Витріщили фари!
Це – дарунок для старої!
Ми ж бо не варвари!..
І бабуся зустрічала,
Усіх обіймала,
Мотоцикли власноручно
У хлів заганяла.
І піднесли їй пухнасті
Гілочки… Зраділа:
– Ой онучки, догодили!
І мені, і Насті!
Гукнула козу – тварина
Примчала рогата,
Впала баба на коліна
Й давай годувати...
Молодую кору гризла
Коза, смакувала,
На людські обличчя кислі
Скоса поглядала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109535
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.12.2008
автор: gudzyk