Танцюй, Міньон, танцюй своє фанданго,
Нехай пульсують жилки кастан’єт,
Нехай шаліє вже давно не ангел
Цей вечір - виночерпій Ганімед.
Гітара стогне, зваблена, мов жінка,
І тіло рветься, як тонка струна,
Смагляві перса- яблук половинки,
Вино спокуси випите до дна.
Ні, не тобою, діво-невакханко,
А тими, хто в полоні танцю - сну
Очима п’є в тобі сою коханку,
Їх так багато п’ють тебе одну.
У вирі танцю, веремія звуків,
Плоть почуттів, цнотлива кров душі,
Гірке спасіння і солодка мука,
На чистій, ще не стоптаній межі.
Танцюй, Міньон, свою жагу і долю,
Тремтливим станом відганяй жалі,
Богиня танцю у земній юдолі,
І босі ніжки на жорсткій землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108477
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.12.2008
автор: наталятерещенко