Навпроти очі кольору грози,
Якою небо вже от-от заплаче.
Схиляються до правди терези
І я за неї правдою віддячу.
Як неповторно ранок настає,
Сіріє світ над яблуневим садом.
Він в погляді твоєму виграє,
То спокоєм сумним, то зорепадом.
І все-ж у цьому світі ми знайшлись
Такі дві схожі чимось половини.
Не вірилось, не думалось колись,
Як мало треба в світі для людини
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108060
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.12.2008
автор: Журавка