Покоси слів римують аркуш мій,
Рядками прагнуть зменшити страждання.
Серденько в недосяжній далині, –
Де не співає пісню пташка рання.
Це часу плин, і осені пора:
Радіє жовтий обрій листопаду.
Душі пасує мальовнича гра
В налитих сонцем гронах винограду.
Колише вітер віття залюбки,
Немов запрошує листочки в танок.
Осінній сум солодкий і терпкий,
Бадьорить свіжість дум новий світанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107371
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.12.2008
автор: Петро Корнійчук