ВПІЙМАЙ МЕНЕ…

ВПІЙМАЙ  мене,  як  лист  осінній,
Як  промінь  сонця  ізгори…
Як  шепіт  трав  внизу  долини,
Як  відблиск  нашої  зорі.

ЗНАЙДИ  між  вчора  і  сьогодні,
Між  тихих  спогадів  і  снів,
Де  почуття  такі  бездонні,
Їх  і  осінній  дощ  не  змив.

ПОЧУЙ  мене  у  вирі  ночі,
Де  зорі  падають  до  ніг,
Де  губи  так  сказати  хочуть
Те,  що  сховати  час  не  зміг.

ВІДЧУЙ,  коли  душа  безкрая
Летить  назустріч  почуттям,
Коли  любов  і  не  питає,
Чи  є  дорога  вороття.

КОХАЙ  мене,  коли  світанок
Розбудить  сонце  на  плечі,
Обійми  вкутає  серпанок,
Щоб  знову  гріть  серця  вночі.

ЗГАДАЙ  мене  між  небом  й  світом,
Де  час  розгубить  всі  сліди,
Де  я  для  тебе  буду  літом
І  не  боятимусь  зими.

ВПІЙМАЙ  мене,  допоки  лину,
Допоки  ще  в  мені  весна…
Де  щастям  кожна  є  хвилина,
Як  в  унісон  звучать  серця.
Л.  Таборовець

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2026
автор: Любов Таборовець