ТУТ ІЗ ДУШІ ПОСІЯНА ЗЕРНИНА

[b][i][color="#0633a3"]Уже  й  не  ноги,  а  думки  і  мрії
Біжать  туди,  де  родове  гніздо.
Бо  тут  безцінні  для  життя  події,
Там  дім,  де  вперше  сонечко  зійшло.

Тут  із  душі  посіяна  зернина,
Вона  назавжди  в  серце  проросла.
Там    діл  і  гай,  там  пагорби    й  долина,
Двори    й    хатинки    рідного    села..

Як  же  забути,    як,  бувало,    зранку
Йшла  над  скалою  ранньої    весни.
Ти  моя  біль    і  радість,  Зеленянко.
Ти    і  тепер  мені  приходиш    в  сни.

У  них  я  йду  на  той  бік  через  кладку,
Минаю  школу  …  далі  у  судки.
Спасибі    сон  за  цей    дарунок-згадку
Нажаль,  в  минуле    продані    квитки.

Мого  села  практично  вже  немає,
Може  з  десяток    ще  живих  дворів.
Та  попри  все  це,  ти  любов  безкрая,
..Збагне    лиш  той,  хто  цим  перехворів[/color][/i].[/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2026
автор: Любов Іванова