Як же сяє ясно
Сонце в небесах!
Як же квітне красно
Світ в моїх очах!
І душа радіє,
Серденько співа.
Втіха струменіє
З них, немов жива,
Чиста та водиця.
Сонця промінці
Нам, мов чарівниця,
В літні днини ці
Шле природа-мати.
Їхня теплота.
Щастя – відчувати
Нам її. Вуста
Радісно сміються,
Наче немовля.
Тихі води ллються.
Живиться земля –
Луки і діброви,
І гаї, й ліси,
І поля… У мови,
Щоби їх краси
Велич передати
Повністю, нема
Слів. Не відшукати
Їх. Шукать дарма.
Літо і природа
Серцю та душі –
Втіха, насолода,
Й пишуться віршí,
Мов само собою,
І тече життя
Тихою рікою
В світле майбуття.
Євген Ковальчук, 05. 07. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2026
автор: Євген Ковальчук